шпоры суд.бух



1.Мета і принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Стаття 3. Мета бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

1. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. 2. Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. 3. Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису. Стаття 4. Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність грунтуються на таких основних принципах: обачність — застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства; повне висвітлення — фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; автономність — кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв’язку з чим особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства; послідовність — постійне застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями бухгалтерського обліку, і повинна бути обгрунтована та розкрита у фінансовій звітності; безперервність — оцінка активів та зобов’язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі; нарахування та відповідність доходів і витрат — для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів; превалювання сутності над формою — операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; історична собівартість — пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання; єдиний грошовий вимірник — вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці; періодичність — можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності. 2. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні.

Стаття 6. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні.

1. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою: створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів; удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності. 2. Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. 3. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності. 5. Порядок ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності інвестора, пов’язаної з виконанням робіт , передбачених угодою про розподіл продукції, визначається такою угодою відповідно до вимог законодавства України. від 08.06.2000 ) 6. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, у межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі національних положень бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування. 3. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві.

Стаття 8. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві.

1. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. 2. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу відповідно до законодавства та установчих документів. 3. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник або уповноважений орган , який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. 4. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах.

Завдання та функціональні обов’язки бухгалтерських служб, повноваження керівника бухгалтерської служби у бюджетних установах визначаються Кабінетом Міністрів України. 5. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником або уповноваженим ним органом відповідно до установчих документів облікову політику підприємства;

обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів .

6. Керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів. 7. Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства : забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства. 8. Відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов’язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов’язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства.4. Програма реформування бухгалтерського обліку з урахування міжнародних стандартів фінансової звітності (Постанова КМУ від 28.10.1998 р. №1706).

ПРОГРАМА реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів Реформування системи бухгалтерського обліку є складовою частиною заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин ринкового спрямування. Головне завдання трансформації національної системи бухгалтерського обліку полягає у прискоренні процесу її приведення у відповідність з вимогами ринкової економіки та міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, наданні суб»єктам господарювання можливостей визначати межі та форми внутрішньовиробничого (управлінського) обліку. Завданнями реформи є: 1)створення системи національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку і звітності, яка забезпечить потрібною інформацією користувачів, передусім інвесторів; 2)забезпечення зв»язку реформування бухгалтерського обліку з основними тенденціями гармонізації стандартів на міжнародному рівні та станом економічно-правового середовища і ринкових відносин в Україні; 3)надання методичної допомоги у впровадженні та використанні реформованої моделі бухгалтерського обліку. Приведення національної системи бухгалтерського обліку у відповідність з вимогами ринкової економіки і міжнародними стандартами бухгалтерського обліку здійснюється за такими напрямами: — законодавче закріплення принципів ведення бухгалтерського обліку. З цією метою проводитиметься пояснювальна, експертна та інша робота щодо опрацювання у комітетах Верховної Ради України поданого Кабінетом Міністрів України законопроекту «Про систему бухгалтерського обліку і звітності в Україні» та сприяння прийняттю його Верховною Радою України; — формування нормативної бази — положення (стандарти); — методичне забезпечення (інструкції, методичні вказівки, коментарі); — кадрове забезпечення (підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів бухгалтерського обліку); — міжнародне співробітництво (вступ і активна робота в міжнародних спеціалізованих професійних організаціях). Метою нормативного регулювання бухгалтерського обліку є забезпечення доступу всіх заінтересованих користувачів до інформації та звітності, яка дає об»єктивну картину фінансового становища і результатів діяльності суб»єкта господарювання. Регулюванню з боку держави підлягають аспекти бухгалтерського обліку, пов»язані з узагальненням інформації та складанням звітності, потрібної зовнішнім користувачам. Порядок, форми, строки і структура інформації та звітності для внутрішніх користувачів регулюються суб»єктом господарювання. Врегулювання бухгалтерського обліку дасть змогу забезпечити зважене використання міжнародних стандартів з урахуванням економічно-правового середовища та стану ринкових відносин в Україні. Важливим аспектом нормативного забезпечення буде збереження стабільності розвитку системи бухгалтерського обліку і створення належних умов для послідовного та раціонального здійснення нею притаманних бухгалтерському обліку функцій у конкретному економічно-правовому середовищі, для чого проводитимуться консультації експертів міжнародних організацій та використовуватимуться їх висновки. Буде забезпечена відповідність національної системи бухгалтерського обліку загальновизнаним підходам до ведення бухгалтерського обліку, створена модель взаємодії систем бухгалтерського обліку та оподаткування, переглянуто допустимі способи оцінки майна та зобов»язань, створено умови для поглиблення аналітичності облікової інформації та забезпечення доступності (публічності) бухгалтерської (фінансової) звітності. Для цього передбачається: — розробити першочергові та вдосконалити (переглянути) діючі положення (стандарти) бухгалтерського обліку, що гармоніювали б з основними принципами і вимогами міжнародних стандартів. План розроблення (перегляду) та впровадження кожного положення (стандарту) бухгалтерського обліку Мінфін затверджує у місячний термін; — переглянути первинні облікові документи, регістри бухгалтерського обліку та інші носії обліково-економічної інформації, що належать до уніфікованої системи бухгалтерської облікової та звітної документації; — затвердити План рахунків бухгалтерського обліку виробничо-господарської діяльності підприємств, організацій та фінансових інституцій; — удосконалити методику бухгалтерського обліку для суб»єктів малого підприємництва; — внести зміни до структури затрат і порядку формування собівартості продукції (робіт, послуг). Успішні кроки з розроблення і застосування гармонізованих з міжнародними стандартами положень, інструкцій, рекомендацій з бухгалтерського обліку заохочуватимуться у різних формах, включаючи присвоєння почесного звання «Заслужений економіст України» та державні нагороди. Застосування суб»єктами господарювання найважливіших принципів міжнародних стандартів бухгалтерського обліку включає в себе відповідні зміни в системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів бухгалтерського обліку. Буде забезпечено підвищення рівня та якості навчання фахівців бухгалтерського обліку в вищих навчальних закладах і закладах післядипломної освіти. Система професійного навчання зазначеної категорії спеціалістів відповідатиме державним стандартам освіти. Навчання здійснюватиметься на основі кваліфікаційних характеристик та професійних вимог до фахівців бухгалтерського обліку. Перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку неможливий без активної співпраці з відповідними спеціалізованими міжнародними організаціями. 5. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку:загальна характеристика.

6. Характеристика бухгалтерських документів за видами: первинні,розпорядчі,виконавчі,комбіновані,зведені,фіктивні.

7. Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку.

Стаття 9. Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку.

1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. 2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа ; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. 3. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. 4. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. 5. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. 6. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов’язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. 7. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку. 8. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. 9. Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов’язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством. Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом. 8. Консолідована та зведена фінансова звітність. Звітній період. Подання та оприлюднення фінансової звітності.

Консолідована фінансова звітність — звітність, яка відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.Характерною рисою цієї звітності є те, що активи, зобов’язання, доходи та витрати двох чи більше юридично самостійних одиниць об’єднуються в окрему систему фінансових звітів.

Стаття 12. Консолідована та зведена фінансова звітність

1. Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції зобов’язані складати та подавати консолідовану фінансову звітність. 2. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на державній власності, та органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності, крім власних звітів складають та подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, що належать до сфери їх управління. Зазначені органи також окремо складають зведену фінансову звітність щодо господарських товариств, акції яких перебувають відповідно у державній та комунальній власності. 3. Об’єднання підприємств крім власної звітності складають і подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, які входять до їх складу, якщо це передбачено установчими документами об’єднань підприємств відповідно до законодавства

Стаття 13. Звітний період

1. Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу . 2. Перший звітний період новоствореного підприємства може бути менш як 12 місяців, але не більш як 15 місяців. 3. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію. Стаття 14. Подання та оприлюднення фінансової звітності.

1. Підприємства зобов’язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства. Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України , а для банків — Національним банком України. 2. Фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством. 3. Підприємства зобов’язані подавати державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, фінансову звітність про господарську діяльність у складі балансу і звіту про річні фінансові результати. 4. Публічні акціонерні товариства, підприємства — емітенти іпотечних облігацій, іпотечних сертифікатів, облігацій підприємств і сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, а також професійні учасники фондового ринку, банки, страховики та інші фінансові установи зобов’язані не пізніше ніж до 30 квітня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком шляхом розміщення на власній веб-сторінці з опублікуванням у періодичних або неперіодичних виданнях. 5. У разі ліквідації підприємства ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс та у випадках, передбачених законами, публікує його протягом 45 днів.

9. Бухгалтерський облік у банківській діяльності.

Стаття 68. Загальні засади ведення бухгалтерського обліку і звітності в банках.

Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов’язань, результати фінансової діяльності та їх зміни. У фінансових звітах кожного банку відображаються результати його діяльності за звітний період.

10. Регістри синтетичного обліку у банківській діяльності.

Синтетичні облікові регістри — це регістри, в яких облік ведуть за синтетичними рахунками: Головна книга, Журнал-ордер, Журнал-Головна. Всі вони є матеріальними носіями синтетичного обліку.

Бухгалтерський облік має забезпечувати реалізацію двох функцій, а саме запис інформації про операції, які виконуються банком, та запис детальної інформації про кожного контрагента і кожну операцію. Ця інформація систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку.

Синтетичний облік дає змогу отримати агреговану і систематизовану бухгалтерську інформацію щодо фінансового стану банку і контролювати правильність відображення операцій в бухгалтерському обліку.

Регістри бухгалтерського обліку мають містити назву, період реєстрації операції, прізвища і підписи, що ідентифікують осіб, які брали участь у їх складанні.

До регістрів синтетичного обліку належать: оборотно-сальдовий баланс, касові журнали, книга реєстрації відкритих рахунків тощо. Вони відрізняються ступенем узагальнення інформації і використовуються для звірки даних аналітичного та синтетичного обліку (додатки № 3, 4, 5, 6).

Серед форм регістрів синтетичного обліку банки зобов’язані передбачати щоденний оборотно-сальдовий баланс, в якому відображаються обороти за дебетом і кредитом за день, вихідні залишки за активом і пасивом за кожним балансовим рахунком IV порядку. Правильність складання щоденного балансу, оборотів та залишків контролюється рівністю дебетових і кредитових оборотів та залишків за активом і пасивом.

11. Правові засади утворення і діяльності Методологічної ради бухгалтерського обліку.

Стаття 7. Методологічна рада з бухгалтерського обліку

1. Методологічна рада з бухгалтерського обліку діє як дорадчий орган при Міністерстві фінансів України з метою:

— організації розробки та розгляду проектів національних положень (стандартів бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності);

— удосконалення організаційних форм і методів бухгалтерського обліку в Україні;

— методологічного забезпечення впровадження сучасної технології збирання та обробки обліково-економічної інформації;

— розробки рекомендацій щодо вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів.

2. Методологічна рада з бухгалтерського обліку утворюється з висококваліфікованих науковців, спеціалістів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, представників громадських організацій, бухгалтерів та аудиторів України.

3. Методологічна рада з бухгалтерського обліку діє на основі Положення про Методологічну раду з бухгалтерського обліку. Положення про Методологічну раду з бухгалтерського обліку та її персональний склад затверджуються міністром фінансів України.

12. Поняття активів підприємства та їх класифікація за складом і розміщенням.

При здійсненні господарської діяльності у розпорядженні підприємства знаходяться різні види майна в матеріальній та нематеріальній формі. За економічним змістом майно як активи підприємства поділяють на необоротні та оборотні активи.

Активи – ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

За складом і розміщенням господарські активи (засоби) під- приємств поділяють на активи: у сфері виробництва; у сфері обі- гу; невиробничої сфери; позаоборотні (вилучені) активи.

13. Поняття господарської операції:подвійного запису в обліку.

Економічна суть господарської операції полягає в тому, що вона викликає подвійні й рівновеликі зміни засобів та джерел їх формування. Двоїстий характер господарської операції зумовлює необхідність відображення її на рахунках методом подвійного запису.

Подвійний запис — метод, що випливає з економічної суті відображення операцій, кожна з яких обумовлює зміни у двох частинах в активі, у пасиві чи в активі й пасиві одночасно. Це важливий принцип однакового відображення господарських операцій на рахунках.

Відображення кожної господарської операції двічі, за дебетом одного і за кредитом другого рахунків в одній і тій же сумі називають подвійним записом.Подвійний запис не тільки принцип однакового відображення операцій на рахунках, а й основний технічний прийом бухгалтерського обліку, бо забезпечує горизонтальний взаємозв’язок між рахунками, а також важливий контрольний прийом, оскільки очевидно, що скільки не було б операцій, але загальна сума записів за дебетом рахунків завжди дорівнюватиме загальній сумі записів за кредитом рахунків.

Такий взаємозв’язок між рахунками, що виникає шляхом подвійного запису, називається кореспонденцією рахунків, а такі рахунки кореспондуючими. Як синонім кореспонденції рахунків використовують терміни: бухгалтерська проводка, контировка.Для прикладу наведемо декілька операцій і їх бухгалтерське проведення.

18. Обовязки головного бухгалтера або уповноваженої особи по веденню бухгалтерського обліку у світлі Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»

6. Керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів. 7. Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства : забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства

19. Методи бухгалтерського обліку. Склад фінансової звітності.

До елементів методу бухгалтерського обліку належать: документація, інвентаризація, оцінка, калькуляція, система рахунків, метод подвійного запису, баланс та звітність. Використання кожного з цих елементів регулюється відповідними положеннями, інструкціями, затвердженими Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України, Національним банком України.

Документація є першим етапом облікового процесу, початком руху облікової інформації і являє собою спосіб первинного відображення об’єктів бухгалтерського обліку за допомогою якого здійснюється безперервне спостереження за ними.

Другий елемент методу бухгалтерського обліку — інвентаризація. Інвентаризація дозволяє шляхом перевірки активів, у тому числі матеріальних цінностей, основних засобів та грошовихкоштів в натурі виявити їх наявність і фактичний стан.

Третій елемент Оцінка — це спосіб грошового вимірювання/товарно-матеріальних цінностей та основних засобів.

Четвертий елемент Калькуляція — це обчислення витрат на виготовлену продукцію, виконані роботи та послуги.

Пятий елемент Бухгалтерський рахунок — це спосіб економічного групування однорідних господарських операцій для щоденного їх відображення в обліку. На кожний вид однорідних господарських операцій відкривається окремийрахунок. Облік господарських операцій на бухгалтерських рахунках здійснюється методом подвійного запису, який полягає в тому, що ці операції відображаються на рахунках двічі: по.дебету одного рахунку і по кредиту другого рахунку, причому в однаковій сумі.

З метою визначення підсумків господарської діяльності підприємства один раз на квартал, півріччя або рік складають бухгалтерський баланс та необхідну бухгалтерську та фінансову звітність. Баланс у бухгалтерському обліку є способом узагальнення та економічного групування активів з одного боку, та власного капіталу і зобов’язань — з другого на певну дату. Баланс — це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання та власний капітал.Фінансова звітність складається на основі даних поточного обліку. Бухгалтерський баланс та звітність є способами підсумкового узагальнення даних бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність складається з:

балансу,

звіту про фінансові результати,

звіту про рух грошових коштів,

звіту про власний капітал,

аудиторський висновок,

приміток до звітів.

37. Загальні вимоги та етапи до проведення інвентаризації на підприємстві.

Загальні вимоги

Обов’язок проведення інвентаризації підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності визначено ст. 10 Закону про бухоблік. Навіть при найретельнішому веденні обліку виникають невідповідності його даних фактичній наявності активів та зобов’язань підприємства. Причин такої невідповідності може бути декілька. Насамперед об’єктивні причини: у момент складання первинного бухгалтерського документа, що фіксує господарську операцію, не завжди можливо відстежити, зокрема, коли і в якому обсязі зменшиться кількість і погіршиться якість тих чи інших товарно-матеріальних цінностей внаслідок природного убутку, псування або взагалі крадіжки. Крім того, при отриманні і відвантаженні, наприклад, ТМЦ досить часто допускаються різного роду помилки (замість одного виду ТМЦ відвантажується інший). Є ще й суб’єктивні причини — помилки, допущені як при заповненні первинних документів, так і при веденні самого обліку, халатність або намір самих матеріально відповідальних осіб або інших облікових працівників.

У результаті відбуваються зміни в обліку, виявити й оцінити які можливо тільки під час інвентаризації. Таким чином, це один зі способів контролю за збереженням та станом активів підприємства, що дозволяє виявити невідповідності, встановити винних у їх виникненні осіб та відшкодувати їхнім коштом заподіяну підприємству шкоду. Тільки після інвентаризації активів та зобов’язань дані бухгалтерського обліку підприємства можна вважати правдивими.

Етапи проведення інвентаризації

1. Підготовчий. На цьому етапі головний бухгалтер складає план інвентаризації, який узгоджується керівником. Підстава для інвентаризації — наказ керівника, що встановлює конкретні об’єкти інвентаризації, терміни початку та завершення робіт, здачі матеріалів інвентаризації.

2. Етап перевірки. Перевірка фактичних залишків проводиться за обов’язкової участі МВО. Наявність ТМЦ при інвентаризації визначається шляхом перерахунку, зважування, обміру безпосередньо у місцях зберігання. Комісія заповнює відповідні фактичним залишкам графи інвентаризаційного опису. На кожній її сторінці зазначаються літерами число порядкових номерів матеріальних цінностей і загальний підсумок кількості у натуральних показниках незалежно від того, в яких одиницях вимірювання (штуках, кілограмах, метрах тощо) ці цінності зазначено.

3. Порівняльно-аналітичний. Оформлені інвентаризаційні описи й акти здаються до бухгалтерії, де їх перевіряють і порівнюють фактичну наявність активів та зобов’язань підприємства з даними бухгалтерського обліку.

4. Підсумковий. Інвентаризаційна комісія перевіряє правильність складання звіряльної відомості. На підставі наданих письмових пояснень МВО за всіма виявленими недостачами, втратами і надлишками ТМЦ, коштів і матеріалами інвентаризації встановлює характер та причини виявлених недостач і надлишків.

38.Документи що складаються у процесі інвентаризації на підприємстві.

Робота інвентаризаційної комісії щодо встановлення фактичних залишків матеріальних цінностей і грошових коштів оформлюється інвентаризаційним описом. Інвентаризаційні описискладаються в процесі інвентаризації майна на дату її проведення не менш, як у трьох примірниках. Заповнення будь-яких реквізитів в описах до початку інвентаризації забороняється. Не можна вносити в описи дані про залишки майна зі слів матеріально відповідальної особи без фактичної перевірки матеріальних цінностей у натурі. Не допускається залишати в інвентаризаційних описах незаповнені рядки. При складанні Інвентаризаційних описів кожна їх сторінка нумерується. Після закінчення записів на кожній сторінці опису вказується прописом кількість заповнених рядків, а цифрами та прописом зазначається підсумок кількості натуральних одиниць.Інвентаризаційні описи складаються окремо по кожній матеріально відповідальній особі. Описи підписуються всіма членами робочої інвентаризаційної комісії і матеріально відповідальною особою. Крім того, у кінці опису матеріально відповідальна особа дає розписку про підтвердження правильності проведення перевірки цінностей у натурі в її присутності та про відсутність з її боку претензій до членів комісії.Останній етап проведення інвентаризації полягає у тому, що бухгалтерія підприємства шляхом зіставлення фактичних залишків цінностей за описами з даними бухгалтерського обліку виявляє результат інвентаризації, для чого складає порівняльні відомості.У порівняльних відомостях відображаються розбіжності між даними інвентаризаційних описів і показниками бухгалтерського обліку. Остаточні результати інвентаризаційної комісії оформлюються актом інвентаризації. Але для визначення остаточних результатів інвентаризації необхідно врахувати можливість пересортування товарно-матеріальних цінностей і їх списання у межах фактичних втрат природного убутку.Усі документи, що складаються в процесі інвентаризації,- інвентаризаційний опис, порівняльна відомість, акт інвентаризації — мають комісійний характер і тому вони повинні бути підписані головою інвентаризаційної комісії, її членами і матеріально відповідальною особою.Крім прямих нестач та лишків матеріальних цінностей, інвентаризацією можуть бути викриті нестачі та лишки, які утворилися за рахунок пересортування.

39. Інвентаризація активів і зобов’язань. Загальні вимоги до фінансової звітності.

Стаття 10. Інвентаризація активів і зобов’язань.

1. Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію активів і зобов’язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. 2. Об’єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов’язковим згідно з законодавством.

Стаття 11. Загальні вимоги до фінансової звітності

1. На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов’язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства. 2. Фінансова звітність підприємства включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів. 3. Для суб’єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності національними положеннями встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати. 4. Форми фінансової звітності підприємств і порядок їх заповнення встановлюються Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики України. 5. Форми фінансової звітності банків встановлюються Національним банком України. 6. Форми фінансової звітності бюджетних установ установлюються Міністерством фінансів України. 7. Юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154 Податкового кодексу України , зобов’язані складати та подавати до відповідних органів фінансову звітність, передбачену для суб’єктів малого підприємництва, один раз на рік.

78. Аналіз матеріалів ревізії.

1. АНАЛІЗ МАТЕРІАЛІВ РЕВІЗІЇ

Матеріали ревізії, як правило, надаються ревізором керівнику контрольно-ревізійної служби.

Задача ревізійного органу — проаналізувати і оцінити матеріали ревізії, що надійшли, щодо:

1) виконання ревізором програми ревізії;

2) способів і прийомів, що застосовуються для доведення фактів порушень і зловживань, відображених в акті ревізії;

3) достовірності і доказовості висновків ревізії.

Вивчення ревізійних матеріалів в контрольно-ревізійному органі полягає в наступному:

1) аналіз достатності даних для складання ревізії них висновків за об’єктами дослідження, що є в матеріалах ревізійної справи;

2) економічний аналіз даних, що відносяться до предмету ревізії;

3) визначення фактичних показників реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), доходу і прибутку від різних видів діяльності в абсолютних показниках і аналіз відхилень;

3) визначення механізму невідповідності первинних документів даним бухгалтерського обліку і звітності, здійсненим операціям і фактичним показникам;

4) визначення та обчислення податків, які не сплачені до бюджету, в причинно-наслідковому зв’язку з механізмом невідповідності первинних документів даним бухгалтерського обліку і звітності, здійсненим операціям і фактичним показникам.

При вивченні матеріалів ревізії необхідно знайти відповіді на наступні запитання:

1. Які факти порушень і зловживань виявлені ревізією?

2. Як обґрунтувати причини і умови, що сприяли виникненню порушень, і чи всі зони виявлені?

3. Хто з посадових осіб здійснив порушення, чи є дані, які дозволяють підозрювати в порушенні інших осіб?

4. Чи точно з’ясовано причини порушень?

5. Чи визначено розмір матеріальної шкоди, що була спричинена порушеннями, та чи є потреба в уточненні, відшкодуванні шкоди?

6. Чи є дані, що ставлять підсумнів якість ревізійних матеріалів, чи не допущено при ревізії порушення правил поведінки зацікавлених осіб?

7. Чи обґрунтовані висновки ревізора?

8. Чим підтверджуються встановлені факти, які з них можна вважати достовірними, а які потребують додаткової перевірки?

9. Чи всі необхідні документи додані до акту ревізії, яких документів не вистачає, чи зазначено, де вони знаходяться?

Аналізуючи наведені питання, керівник ревізійного органу одночасно дає їм оцінку. Якщо наведені в акті порушення розглядаються як зловживання, то потрібно з’ясувати обгрунтованість висновків ревізора, для чого слід встановити:

а) на підставі яких даних ревізором зроблено висновки і чи підтверджуються вони документально?

б) якими способами ревізії встановлено факти зловживань, чи правильно вони були застосовані?

в) чи містить акт ревізії суперечності?

г) чи оскаржують зацікавлені особи висновки ревізора і чи правильно ревізор їх спростував?

При аналізі та оцінці похідних документів важливо переконатися в тому, що відомості, які в них містяться, підтверджені документально. Відсутність деяких оригіналів документів для пояснення зацікавлених осіб ускладнює розгляд матеріалів ревізії. В цьому випадку потрібно вимагати їх доповнення, а при необхідності повертати матеріали ревізії для дооформлення ревізору. Коли в матеріалах ревізії є дані лише про незначні господарські порушення, за якими можуть бути приховані зловживання, і якщо висновки ревізора викликають сумнів, то бажано провести додаткову ревізію, а потім виносити рішення за її матеріалами. При розгляді матеріалів ревізії необхідно встановити, чи залучались з будь-якій формі до участі у ревізії особи, службова діяльність яких ревізувалась: чи володіють ревізори тими чи іншими спеціальними якостями, чи були використані всі необхідні матеріали, чи не перевищували ревізори своїх повноважень.

Обґрунтованість висновків ревізора вивчається щодо правильності отриманих ревізором вихідних даних для ревізії, повноти застосування методики дослідження, правильності посилання ревізора на існуюче положення при обґрунтуванні тих чи інших фактів. У випадку неспівпадання висновків ревізора і матеріалів ревізії необхідно з’ясувати причини. Для перевірки обґрунтованості висновків ревізії велике значення мають додані до акту пояснення зацікавлених та інших осіб. Необхідно, встановити, чи за всіма фактами порушень і зловживань які були виявлені ревізією, отримано пояснення, які детально аналізуються, з’ясовується, чи погоджуються зацікавлені особи з висновками ревізора, чим вони пояснюють факти порушень та зловживань.

79. Додаткова та повторна ревізія.

Повторна ревізія — це ревізія, яка проводиться після планової і її завданням є перевірка усунення недоліків на підприємстві (організації, установі), зазначених в акті ревізії.

Додаткова ревізія проводиться у тому разі, якщо попередня ревізія не остаточно встановила факти порушення фінансово-господарської діяльності підприємства, організації, установи.

Фактичними підставами для проведення повторної або додаткової ревізії можуть бути:

♦ протиріччя між результатами первинної документальної ревізії й іншими матеріалами справи, що підтверджують злочинну діяльність;

♦ проведення первинної ревізії у відсутності зацікавленої особи, за винятком тих випадків, коли встановлено, що вона навмисно ухилялася від участі в ній;

♦ поверховість попередньої ревізії, тобто коли первинна ревізія проводилася тільки за зведеною документацією без перевірки первинних обліково-бухгалтерських документів;

♦ не застосування ревізором тих прийомів і методів дослідження даних бухгалтерського обліку, які, на думку співробітників правоохоронних органів, можуть сприяти виявленню слідів злочинної діяльності;

♦ необґрунтованість висновку, коли слідчий встановить, що висновки не підтверджуються документально та іншими матеріалами справи;

♦ проведення первинної ревізії без участі в ній фахівців інших областей знань, коли для всебічного дослідження поставлених перед ревізією питань їх участь була надто необхідною;

♦ неповнота ревізії, коли у процесі досудового слідства (дізнання) буде встановлено, що попередньою ревізією перевірені не всі види діяльності підприємства, при здійсненні яких скоювалися злочинні дії, зокрема не перевірена діяльність тих посадових осіб, відносно яких порушено кримінальну справу;

♦ наявність обґрунтованих заперечень по суті висновків ревізії з боку зацікавлених осіб (що підозрюються та обвинувачених);

♦ повідомлення експерта-бухгалтера про неможливість дати висновок без попереднього проведення повторної або додаткової ревізії, проведення первинної ревізії вибірковим, а не суцільним методом.

З ініціативи співробітників правоохоронних органів додаткові ревізії призначаються у тих випадках, коли попередньою ревізією перевірена лише частина господарських операцій, під час яких могли скоюватися злочини. Повторні ж документальні ревізії частіше за все призначаються, коли встановлений низький методичний рівень первинної ревізії або несумлінність ревізора.

80. Аудит-як форма незалежного фінансово-економічного контролю.

Аудит — вид підприємницької діяльності аудиторів по проведенню незалежних позавідомчих перевірок бухгалтерської та фінансової звітності, податкових декларацій, інших фінансових зобов’язань, а також платіжно-розрахункової документації. Мета та завдання проведення аудиту, принципи його організації та планування, оформлення та складання аудиторського висновку і інші питання регулюються відповідними нормативними актами, прийнятими Аудиторською палатою України [26, с.237].

Поява аудиту як незалежного фінансового контролю стало важливим кроком у задоволенні потреб правоохоронних органів у використанні спеціальних економічних знань.

Основними завданнями аудиторських фірм як суб’єктів незалежного контролю є:

o перевірка достовірності бухгалтерської звітності, законності та доцільності господарських операцій, стану бухгалтерського обліку;

o проведення аналізу фінансово-господарської діяльності з метою визначення шляхів підвищення економічної ефективності;

o консультування суб’єктів підприємницької діяльності з питань організації бухгалтерського обліку та внутрішнього фінансового контролю, податків, удосконалення методів управління;

o проведення оцінки майна підприємств у зв’язку з їх приватизацією, банкрутством тощо;

o захист фінансових інтересів клієнта;

o проведення наукових досліджень у галузях організації та методології обліку, управління, фінансового контролю;

o розробка на договірних засадах проектів, експертних висновків та інших матеріалів, пов’язаних із створенням нових і реорганізацією діючих підприємств [26, с.237].

81. зміст та структура аудиторського висновку.

3.Структура аудиторського висновку

Суттєві елементи аудиторського висновку визначаються міжнародними та національними нормативами аудиту, міжнародною та національною практикою.

Аудиторський висновок складається у вільній формі, але обов’язково в ньому мають бути наступні розділи.

Заголовок

У заголовку аудиторського висновку зазначається про те, що аудиторська перевірка проводилася незалежним аудитором, дається назва аудитора або аудиторської фірми, наводиться повна назва підприємства, яке перевірялося, та час перевірки. Термін «незалежний аудитор» використовується для того, щоб провести відмінності між аудиторським висновком і звітами, які можуть бути надані іншими особами, наприклад, працівниками підприємства.

Адресат

Аудиторський висновок повинен бути адресованим відповідним чином, як цього вимагають умови угоди або національні правила. Як правило, аудиторський висновок призначається або акціонерам, або Раді директорів, або Комітету з цінних паперів.

Вступ

Аудиторський висновок повинен містити інформацію про склад фінансової звітності та дату її підготовки. У цьому розділі необхідно відзначити, що відповідальність за правильність підготовки фінансової звітності покладається на керівництво підприємства-клієнта та про відповідальність аудитора за аудиторський висновок, який обґрунтовується результатами проведеної перевірки.

Масштаб перевірки

В аудиторському висновку необхідно чітко викласти зміст роботи, коротко описати масштаби і найважливіші аспекти аудиту. Цей розділ дає впевненість його користувачам в тому, що аудиторська перевірка здійснена згідно з вимогами законодавства та нормами, які регулюють аудиторську практику та ведення бухгалтерського обліку. У цьому розділі відзначається, що перевірка була спланована і підготовлена з достатнім рівнем впевненості про те, що фінансова звітність не має суттєвих помилок; про те, що аудитор використовував принцип вибіркової перевірки інформації, та дається оцінка аудитором обґрунтованості вибору підприємством-клієнтом облікової політики та загальна оцінка всіх представлених звітів. Завершує цей розділ положення про те, що в ході перевірки була створена адекватна основа для прийняття висновку за фінансовою звітністю.

Висновок аудитора про перевірену фінансову звітність

Аудиторський висновок повинен чітко і однозначно відображати думку аудитора з приводу того, що фінансова звітність повно і достовірно в усіх суттєвих аспектах подає інформацію про фінансовий стан і результати діяльності підприємства-клієнта згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку і звітності в Україні.

Дата аудиторського висновку

Аудитор повинен проставляти дату аудиторського висновку на день завершення аудиторської перевірки, а саме в той день, коли керівництво підприємства-клієнта підписує акт прийому-передачі аудиторського висновку. Дата інформує користувачів про те, що аудитор врахував вплив на фінансову звітність і на аудиторський висновок подій та операцій, що стали відомі йому і які відбулися до вказаної дати. Дата в аудиторському висновку проставляється або перед вступною частиною, або після підпису аудитора.

Підпис аудиторського висновку

Аудиторський висновок підписується директором аудиторської фірми або уповноваженою на це особою, яка має відповідну серію сертифіката аудитора України на вид проведеного аудиту.

Адреса аудиторської фірми

В аудиторському висновку вказується адреса дійсного місцезнаходження аудиторської фірми, яка може розміщатися як у кінці аудиторського висновку після підпису аудитора, так і в матриці бланку аудиторської фірми.



Яндекс.Метрика